во́лос
| відмінок | однина | множина |
| називний | во́лос | |
| родовий | во́лосу | |
| давальний | во́лосу, во́лосові | |
| знахідний | во́лос | |
| орудний | во́лосом | |
| місцевий | на/у во́лосі, по во́лосу | |
| кличний | во́лосе* |
волос
ч.
1) род.
2) род.
3) род.
4) род.
••
Кукурудзяний волос — волокна-стовпчики з приймочками в кукурудзи.
5) род.
6) род.
| відмінок | однина | множина |
| називний | вҙлос | |
| родовий | вҙлосу | |
| давальний | вҙлосу, вҙлосов‛і | |
| знахідний | вҙлос | |
| орудний | вҙлосом | |
| місцевий | на/у вҙлос`і, по вҙлосу | |
| кличний | вҙлосҰ* |
ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОСзбірн.;ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕРдіал. (звич. у чоловіків); КО́СИ[КОСА́] (довге волосся, заплетене й розплетене - звич. у жінок); КУ́ЧЕРІ (кучеряве або завите волосся); ГРИ́ВА (про густе довге); КУ́ЧМА, КОПИ́ЦЯ, ША́ПКА, ШАПЧИ́НА (перев. із сл. волосся - густе, кучеряве або скуйовджене і тому високе на голові) розм.,ОСЕЛЕ́ДЕЦЬ (старовинна чоловіча зачіска) заст.Розчісувала [Юля] перед малесеньким дзеркальцем своє пишне каштанове волосся (Григорій Тютюнник); У воєнкома.. на високий лоб падає підкучерявлений чуб (М. Стельмах); Всі заздро позирали на прекрасну чуприну ясного золота на Юриній голові (Ю. Смолич); Іван звичним рухом відкидає з чола назад непокірну хвилясту шевелюру (П. Колесник); Сходилися вони до голяра Тимка щонеділі, аби голитися і підстригати чупер (В. Стефаник); Уже вона і розчесалася; вже і коси у дрібушки поплела (Г. Квітка-Основ'яненко); Марина розпустила Христі косу. Густе волосся як хвиля падало аж додолу (Панас Мирний); Був [Семко] високий,.. кругловидий, русявий; голова в кучерях (П. Куліш); Високе дівча.. мчало містечковими закамарками, трясло чорною кучмою волосся на голові (К. Гордієнко); На голові у хлопця здіймалась копиця скуйовдженого волосся (М. Трублаїні); Смугляве обличчя, облямоване чорною шапчиною пухнатого волосся, було повне жіночої приваби (О. Досвітній); Запорожці звали ще чуприну оселедцем, бо як вона довга, то теліпається, неначе оселедець (О. Стороженко). - Пор. па́тли.
до бі́лого во́лосу
до си́вого (бі́лого) во́лосу (во́лоса, воло́сся, до сивини́),перев.зі сл. дожи́ти. До старості. Інший до сивого волосу дожива, а косарем не годен стати (М. Стельмах); Згодом.. гра [курчат] була полишена самим курочкам, що не зрадили їй аж до сивого волосу (О. Ольжич); Дожив [Андрій] до сивого волоса, а добра не зазнав, ой, ні... (М. Коцюбинський); — Обіцяєш прийти з грішми, обіцяю і я виглядати тебе аж до сивого волосся,— вона навіть взяла його за руку... бо я теж люблю тебе,— додала тихо (М. Лазорський); Свавольні діти... З них до сивини один дожив (М. Рильський).