Cловник української мови

250 000 + 30 000 власних назв

словозміна, тлумачення, вимова, синоніми, антоніми, фразеологізми

Словник мiстить: вигук(517), дієприкметник(13178), дієслово доконаного виду(25239),дієслово недоконаного виду(20367),дієслово недоконаного і доконаного виду(1217), іменник жіночого роду(36869), жіночий рід(13576),іменник жіночого роду, істота(6474),іменник середнього роду(22714), іменник середнього роду, істота(688),іменник чоловічого або жіночого роду, істота(456),іменник чоловічого роду(30622),іменник чоловічого роду, істота(14135), множинний іменник(5409),прикметник(51173), прикметник, найвищий ступінь(1704),прислівник(10742) та iнше

во́лос

– іменник чоловічого роду
(волосся; хвороба)
відмінокоднинамножина
називнийво́лос
родовийво́лосу
давальнийво́лосу, во́лосові
знахіднийво́лос
оруднийво́лосом
місцевийна/у во́лосі, по во́лосу
кличний во́лосе*

волос

ч.

1)

род. -а. Те саме, що волосина.

2)

род. -у, збірн. Те саме, що волосся.

3)

род. -у, збірн. Шерсть тварин, а також волосини з гриви та хвоста коней; використовується для різних виробів і технічних потреб.

4)

род. -у, збірн. Волокна деяких тропічних і субтропічних рослин.

••

Кукурудзяний волос — волокна-стовпчики з приймочками в кукурудзи.

5)

род. -у. Опух з наривом під нігтем пальця.

6)

род. -а. Тонкий, як волосинка, водяний черв'як.

вҙлос 2 – іменник чоловічого роду
(волосся; хвороба)
відмінокоднинамножина
називнийвҙлос
родовийвҙлосу
давальнийвҙлосу, вҙлосов‛і
знахіднийвҙлос
оруднийвҙлосом
місцевийна/у вҙлос`і, по вҙлосу
кличний вҙлосҰ*

ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОСзбірн.;ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕРдіал. (звич. у чоловіків); КО́СИ[КОСА́] (довге волосся, заплетене й розплетене - звич. у жінок); КУ́ЧЕРІ (кучеряве або завите волосся); ГРИ́ВА (про густе довге); КУ́ЧМА, КОПИ́ЦЯ, ША́ПКА, ШАПЧИ́НА (перев. із сл. волосся - густе, кучеряве або скуйовджене і тому високе на голові) розм.,ОСЕЛЕ́ДЕЦЬ (старовинна чоловіча зачіска) заст.Розчісувала [Юля] перед малесеньким дзеркальцем своє пишне каштанове волосся (Григорій Тютюнник); У воєнкома.. на високий лоб падає підкучерявлений чуб (М. Стельмах); Всі заздро позирали на прекрасну чуприну ясного золота на Юриній голові (Ю. Смолич); Іван звичним рухом відкидає з чола назад непокірну хвилясту шевелюру (П. Колесник); Сходилися вони до голяра Тимка щонеділі, аби голитися і підстригати чупер (В. Стефаник); Уже вона і розчесалася; вже і коси у дрібушки поплела (Г. Квітка-Основ'яненко); Марина розпустила Христі косу. Густе волосся як хвиля падало аж додолу (Панас Мирний); Був [Семко] високий,.. кругловидий, русявий; голова в кучерях (П. Куліш); Високе дівча.. мчало містечковими закамарками, трясло чорною кучмою волосся на голові (К. Гордієнко); На голові у хлопця здіймалась копиця скуйовдженого волосся (М. Трублаїні); Смугляве обличчя, облямоване чорною шапчиною пухнатого волосся, було повне жіночої приваби (О. Досвітній); Запорожці звали ще чуприну оселедцем, бо як вона довга, то теліпається, неначе оселедець (О. Стороженко). - Пор. па́тли.



до бі́лого во́лосу

до си́вого (бі́лого) во́лосу (во́лоса, воло́сся, до сивини́),перев.зі сл. дожи́ти. До старості. Інший до сивого волосу дожива, а косарем не годен стати (М. Стельмах); Згодом.. гра [курчат] була полишена самим курочкам, що не зрадили їй аж до сивого волосу (О. Ольжич); Дожив [Андрій] до сивого волоса, а добра не зазнав, ой, ні... (М. Коцюбинський); — Обіцяєш прийти з грішми, обіцяю і я виглядати тебе аж до сивого волосся,— вона навіть взяла його за руку... бо я теж люблю тебе,— додала тихо (М. Лазорський); Свавольні діти... З них до сивини один дожив (М. Рильський).

до си́вого во́лосу

до си́вого (бі́лого) во́лосу (во́лоса, воло́сся, до сивини́),перев.зі сл. дожи́ти. До старості. Інший до сивого волосу дожива, а косарем не годен стати (М. Стельмах); Згодом.. гра [курчат] була полишена самим курочкам, що не зрадили їй аж до сивого волосу (О. Ольжич); Дожив [Андрій] до сивого волоса, а добра не зазнав, ой, ні... (М. Коцюбинський); — Обіцяєш прийти з грішми, обіцяю і я виглядати тебе аж до сивого волосся,— вона навіть взяла його за руку... бо я теж люблю тебе,— додала тихо (М. Лазорський); Свавольні діти... З них до сивини один дожив (М. Рильський).

не дава́ти во́лосу впа́сти з голови́

не дава́ти / не да́ти [і] волоску́ (во́лосу, волоси́ніі т. ін.) впа́сти з голови́чиєї. Дбайливо доглядати, оберігати кого-небудь; піклуватися про когось. Жили вони [Андріян та Мальва] тихо, красиво, дядько не давав волоску впасти з її голови (В. Земляк); — І хвалилися [варяги], що їхній бог найсильніший і не дасть і волосу з їхньої голови впасти (П. Загребельний).

не дава́ти і во́лосу впа́сти з голови́

не дава́ти / не да́ти [і] волоску́ (во́лосу, волоси́ніі т. ін.) впа́сти з голови́чиєї. Дбайливо доглядати, оберігати кого-небудь; піклуватися про когось. Жили вони [Андріян та Мальва] тихо, красиво, дядько не давав волоску впасти з її голови (В. Земляк); — І хвалилися [варяги], що їхній бог найсильніший і не дасть і волосу з їхньої голови впасти (П. Загребельний).

не да́ти во́лосу впа́сти з голови́

не дава́ти / не да́ти [і] волоску́ (во́лосу, волоси́ніі т. ін.) впа́сти з голови́чиєї. Дбайливо доглядати, оберігати кого-небудь; піклуватися про когось. Жили вони [Андріян та Мальва] тихо, красиво, дядько не давав волоску впасти з її голови (В. Земляк); — І хвалилися [варяги], що їхній бог найсильніший і не дасть і волосу з їхньої голови впасти (П. Загребельний).

не да́ти і во́лосу впа́сти з голови́

не дава́ти / не да́ти [і] волоску́ (во́лосу, волоси́ніі т. ін.) впа́сти з голови́чиєї. Дбайливо доглядати, оберігати кого-небудь; піклуватися про когось. Жили вони [Андріян та Мальва] тихо, красиво, дядько не давав волоску впасти з її голови (В. Земляк); — І хвалилися [варяги], що їхній бог найсильніший і не дасть і волосу з їхньої голови впасти (П. Загребельний).

світи́ти во́лосом

світи́ти воло́ссям (во́лосом). 1. Ходити з непокритою головою, не зав’язуючи на голові хустки і т. ін. Волоссям світить, простоволоса ходить, неначе дівка (І. Нечуй-Левицький).

2. заст. Старитися, залишаючися неодруженою. Краще б вона сивим волосом світила, ніж мала втопити свою долю, віддаючись за Гната! (М. Коцюбинський).