Віо́ла
– прізвище
| відмінок | чол. і жін. р. | множина |
| називний | Віо́ла | Віо́ли |
| родовий | Віо́ли | Віо́л |
| давальний | Віо́лі | Віо́лам |
| знахідний | Віо́лу | Віо́л |
| орудний | Віо́лою | Віо́лами |
| місцевий | при Віо́лі | при Віо́лах |
| кличний | Віо́ло, Віо́ла | Віо́ли |
віола
-и, ж.
1)
Смичковий чотириструнний музичний інструмент, що має лад, октавою вищий від віолончелі та квінтою нижчий від скрипки; альт.
2)
Старовинний смичковий інструмент, що мав звичайно шість струн, натягнених над грифом, і стільки ж струн того ж ладу під грифом.
••
Віола-бастарда — велика басова віола.
Віола да гамба — мала басова (тенорова) віола.
в‛іҙла – прізвище
| відмінок | чол. і жін. р. | множина |
| називний | в‛іҙла | в‛іҙлҴ |
| родовий | в‛іҙлҴ | в‛іҙл |
| давальний | в‛іҙл`і | в‛іҙлам |
| знахідний | в‛іҙлу | в‛іҙл |
| орудний | в‛іҙлойу | в‛іҙламҴ |
| місцевий | прҴ в‛іҙл`і | прҴ в‛іҙлах |
| кличний | в‛іҙло, в‛іҙла | в‛іҙлҴ |